Наталя Яцун “Австрійка” “повернулася” до рідної школи: знаменитій госпітальєрці встановили пам'ятну дошку
Наталя Яцун — невимовної доблесті молода красуня, почала волонтерити іще з перших років російсько-української війни у 2014-2015 році. І навіть уже мешкаючи в Австрії - звідси і її позивний “Австрійка”, перший час повномасштабного вторгнення вона також волонтерила — допомагала з евакуацією дітей і навіть тварин.
Та зрештою залишила безпечне життя в Європі і повернулася в охоплену війною Україну та вступила до батальйону “Госпітальєрів”. Медична освіта та лікарський досвід дозволяли жінці виконувати складну роботу не лише з медичної евакуації поранених військових у спеціальному автобусі, а й асистувати на операціях.
Злий фатум обірвав життя жінки минулого літа — Наталія загинула на шляху за пораненими захисниками: автобус “Госпітальєрів” зіткнувся із військовим КрАЗом. Всі, хто чують історію Наталії досихпір вражаються честі і гідності цієї жінки, яка без вагань проміняла затишний лікарський кабінет в Австрії, на роботу військового медика в екзистенційній війні своєї Батьківщини.
Сама ж Наталя Яцун кропивничанка, закінчила школу №19, де власне, сьогодні, 26 травня, відкрили пам'ятну дошку відомій медикині. Цю подію відвідала і командирка батальйону “Госпітальєри” Яна Зінкевич. Буквально ні на крок від Яни не відходила мати Наталії Зоя Яцун. Жінка пригадує, що для її дочки Яна Зінкевич була людиною-взірцем.
Зоя Яцун багато розповідала про свою дочку, рана на серці матері від втрати дитини не загоїться ніколи, але пам'ять про неї всі, хто знав Австрійку берегтимуть, поки житимуть самі.
Так, вже два автобуси із символічною назвою “Австрійка” допомагають рятувати поранених бійців, один із них придбали самі “Госпітальєри”, інший — був придбаний за підтримки народного депутата Олександра Дануци. Власне, і саму дошку встановили з ініціативи і коштом нардепа, який не просто знав Наталю, а й товаришував із нею.
Підтримати батьків Наталі в цей непростий, але такий потрібний для збереження пам'яті про неї день, прийшов і голова обласної військової адміністрації Андрій Райкович.
- Світла пам'ять кожному загиблому герою цієї війни, пам'ять про їхній вклад для існування нашої держави має бути зашитою буквально у наш генетичний код. Всі хто знав Наталю пригадують її як енергійну, розумну, світлу людину, яка проживаючи за кордоном не змогла залишатись осторонь цієї біди, тому що вона українка, - наголосив Андрій Райкович. - До останнього свого подиху вона виконувала обов'язок військового медика і була відданою патріоткою своєї батьківщини. Я ще і ще раз дякую батькам за виховання такої доньки й усім, хто вшановує та зберігає пам'ять про неї.
Після офіційної частини відкриття пам'ятної дошки — люди іще довго не розходилися із подвір'я школи, в сльозливій тиші, що бриніла довкола, кожен намагався віддати шану Австрійці принаймні своєю присутністю тут.
