Марко Кропивницький: не зраджу своєму народу з тими, хто не визнає нашої мови і хоче її знищити!
Сьогодні, 22 травня, Україна відзначає 182-у річницю від дня народження Марка Лукича Кропивницького - засновника українського професійного театру. Для кропивничан – це особливий день: 14 липня 2016 року Верховна Рада України ухвалила рішення щодо перейменування міста Кіровоград на місто Кропивницький!
Тож сьогодні біля пам’ятника Корифею, в музеї Марка Кропивницького має бути велелюдно, а містяни в знак пошани нестимуть йому живі квіти.
З ім’ям Кропивницького пов’язана ціла епоха! Він був актором, драматургом, режисером, письменником, композитором, співаком, публіцистом, громадським діячем, благодійником. Марко Лукич виплекав справжніх зірок світової сцени, а театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі та здобув гучну славу.
У час, коли більшість населення України була неписьменною і не могла читати твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських письменників, Театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел культурного відродження уярмленої нації, займаючись просвітницькою місією, — ніс правду в народ. Театр Марка Кропивницького давав величезний поштовх для подальшого розвитку української культури і став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть було побудовано незалежну Українську державу.
Все своє життя засобами мистецтва боровся за духовне визволення України: як драматург і актор палким мистецьким словом пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати й відстоювати свої культурні надбання.
Саме Кропивницький вперше надав українському театру соціального значення і звучання. Таким було творче кредо великого режисера-педагога. На цьому він виховав кілька поколінь українських акторів.
За своє довге театральне життя Марко Лукич зіграв більше 500 ролей. Це були шедеври сценічного втілення, в яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння образу, створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час.
Марко Кропивницький являв собою приклад громадського подвигу людини. Відомий факт, коли російський цар Олександр II, в захопленні від акторській майстерності, під час гастролей театру у Петербурзі запропонував Кропивницькому грати в імператорському театрі, що давало змогу актору безтурботно й заможно жити, — він рішуче відмовився.
- Не потрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити своєму народові, піти у найми тут «властям предержащим», які мову нашу не визнають і хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати для милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив, — так сміливо висловлювався «батько українського театру» — Кропивницький, бо рідна Україна була для нього понад усе!
Він і помер у дорозі, як воїн, котрий до останніх хвилин не залишав бойового посту. Кропивничани шанують і пам’ятають про свого великого земляка.