Літопис родинної пам’яті: у Кропивницькому музеї Карпенка – Карого презентували книгу
На 08 липня припадає на день пам’яті святих Петра і Февронії – покровителів сім’ї і любові. У світі також є Міжнародний День сім’ї, який відзначають 15 травня.
Українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду. Коли давня товаришка, помічниця, однодумиця музею Карпенка - Карого у Кропивницькому Любов Миколаївна Смоляк повідомила, що написала книгу «Мій родовід. Літопис родинної пам’яті», колектив музею виріши, що презентація відбудеться саме в український День сім’ї.
Любов Смоляк закінчила Олександрійське культурно-освітнє училище, Кіровоградський державний педагогічний інститут, Київський державний інститут культури. Трудову діяльність почала на землі, де навчався і працював Іван Карпенко-Карий – у Бобринці. Працювала в обласному Будинку народної творчості, Олександрійському культурно-освітньому училищі, середній школі № 32 у Кіровограді (нині – Кропивницькому), де викладала українську мову і літературу. Відмінник освіти України. 42 роки трудового стажу, з них 22 – педагогічного.
В анотації до видання авторка пояснила: «Для мене важливо було дослідити історію поколінь нашого роду, щоб вшанувати пам’ять наших предків, щоб зберегти минуле для майбутніх поколінь».
Любов Смоляк висвітлює історичні відомості щодо заснування її рідного села Кальниболота Новоархангельського (нині – Голованівського) району, розповідає про його відомих уродженців, досліджує гілки свого родоводу та долі окремих його представників, починаючи від ХІХ століття, наводить власні спогади, звертається зі словами любові до своїх нащадків.
У книзі представлено близько трьохсот одиниць ілюстративного матеріалу, в тому числі - родинні фото різних поколінь. Частину документів і світлин гості побачили під час презентації на імпровізованій виставці у музеї.
Аби віднайти необхідні відомості, Любов Смоляк зверталася до Державного архіву Кіровоградської області, відкритого інформаційного ресурсу «Пам’ять народу», бургомістра м. Золінген у Німеччині і тамтешнього місцевого архіву. Скористалася інтернет-допомогою загальнодоступної групи «Пошук людей в Ізраїлі».
Дослідженням пані Любові охоплено шість поколінь родини – більше 100 осіб. Вони мешкали і мешкають на Кіровоградщині, Черкащині, Миколаївщині, у Казахстані, Ізраїлі, Канаді, Італії, Китаї, Росії. За професією – водії, ковалі, трактористи, учителі, священики, юристи, кондитери, бухгалтери, геологи, шахтарі, закрійники, стоматологи.
Любов Миколаївна розповіла про сімейні реліквії – вишиті її мамою весільні рушники, які прикрасили виставку.
Умовно книгу можна поділити на дві частини: архівно-дослідницьку і художню. Художня починається, коли авторка згадуєте найближчих людей – бабусю, дідуся, маму, брата, розповідає про сина.
Слова привітання презентантці сказали колега Алла Бабенко, однокласник Микола Безлатній, її земляк – журналіст і письменник Валерій М’ятович, видавець книги Віктор Лисенко, племінниця Марина Смоляк, ведуча заходу – директор музею Лариса Хосяінова.
Співочий дует із назвою «Лебедина вірність», яка так пасує до Дня сім’ї (Борис та Валентина Притули) подарував пісню, художній керівник будинку культури «Авіатор» Микола Барабуля декламував вірш Олександра Олеся «Лебідь» – улюблену поезію Любові Смоляк ще з часів студентської юності.
Для своїх найрідніших людей – сина, невістки та двох онуків авторка книги підготувала обереги – спеціальні вишивки.
Заключний акорд – пісня Тараса Петриненка «Боже, Україну бережи!», приспів якої, як молитву, взявшись за руки, повторювали всі присутні.
