Кропивницький провів в останню путь свого Захисника - молодшого сержанта Олексія Вєстю
Сьогодні, 20 березня, після тяжкої ночі масованої атаки ворожими дронами, не менш тяжкий і день у Кропивницькому. Місто проводжало в останню путь свого земляка — молодшого сержанта Олексія Вєстю. Героя, який ціною власного життя виборював для України свободу й незалежність.
Олексій Вєстя народився 30 грудня 1981 року у Кропивницькому. Дитинство його пройшло у звичних для багатьох із нас місцях — навчався у школі №10, нині ліцеї «Новенському». Із ранніх років проявляв особливу любов до музики. У 2001 році закінчив Кіровоградське музичне училище, а згодом отримав вищу освіту в Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка. Але, коли на рідну землю прийшла велика війна, він залишив позаду все мирне життя.
У жовтні 2022 року Олексій приєднався до лав Збройних Сил України. Його шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту — Донецький та Луганський напрями. Він витримав чотири контузії, однак щоразу повертався до побратимів, щоб знову стати на захист України. За особисту мужність був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ «За звитягу».
Командування військової частини, де служив Олексій Вєстя у своєму листі висловило щиру подяку Кропивницькій громаді за відважного воїна, який сумлінно і чесно виконував свій обов’язок із захисту суверенітету і територіальної цілісності України.
11 березня 2025 року, в районі села Новопавлівка на Донеччині, під час виконання бойових завдань, молодший сержант Олексій Вєстя загинув смертю хороброго. Його життя обірвалося на передовій, там, де вирішується доля нашої країни.
Під час прощальної церемонії багато хто з присутніх не стримував сліз. У своїх виступах рідні, командири й побратими згадували Олексія як людину великої душі: доброго, щирого, товариського. Він був надійною опорою для своєї мами та бабусі, які тепер залишилися без найдорожчого.
Коли військовий комісар передавав рідним Державний Прапор України, у серцях усіх присутніх лунав лише один заклик: «Герої не вмирають!».
Вічна і світла пам'ять Герою нашого часу!
