Кропивницький приймає понад тисячу біженців на добу і готовий допомогти усім, кого війна змусила покинути власну домівку
Люди, яким довелося кинути власні домівки через загрози ракетних і бомбових обстрілів, величезним потоком рухаються через Кропивницький. Одні продовжують свій маршрут далі, на захід – вони лише ночують в обласному центрі, інші – затримуються надовше, поки над містом ще відносно спокійне небо. Сотні машин проходять через блок-пости і у кожній цілий світ, де зібрано найцінніше, що могли взяти із собою в довгу дорогу родини.
Кропивничани сприймать горе вимушених переселенців, як власне – усі, хто того потребує, отримують незмінно теплий прийом: місце для ночівлі та харчування. В обласному центрі активно працює штаб з надання допомоги тимчасово переміщеним особам. Сюди можна зателефонувати за номерами 0522 30 50 39, 0800500238 і отримати необхідні консультації та алгоритм подальших дій. Дитячі садочки Кропивницького перетворені на гуртожитки для біженців, а в міських школах постійно працюють центри збору гуманітарної допомоги для переселенців. Сюди небайдужі містяни несуть постіль, ковдри, засоби гігієни, продукти для приготування їжі.
Хто має таку можливість – надає кімнати для ночівлі у власних квартирах. Контакти встановлюються через рідних, друзів, знайомих.
Пані Тетяна, яка допомагає родинам із Харкова, ще не відійшла від власного болю – нещодавно поховала чоловіка і мешкає тепер у своєму помешканні одна. Але вона переконана – допомога людям, що зазнали біди, полегшує власне страждання, а відчуття того, що українці на своїй землі можуть безвідмовно допомогти один одному красномовно свідчить: ми одна велика родина – надзвичайно сильна і годі й думати комусь перемогти такий народ. Тому у пані Тетяни завжди напоготові свіжа постіль і свіжозварений борщ для своїх гостей.
- Я ніколи не забуду обличчя людей, вимушених покинути свою малу батьківщину. Вони сповнені горя, розпуки, їхні очі мокрі від сліз, хоч здавалося б, що вже все мали виплакати. Попри це, вони міцно тримають на руках своїх малюків, а за руку – стареньких батьків і мають сили заспокоювати їх. А ще, що особливо вражає, дуже багато людей везуть із собою своїх чотирилапих друзів, - ділиться враженнями жінка. – І ці котики і собаки горнуться до своїх господарів беззахисно, як малі діти. Я переконана, поки ми єдині – ми непереможні. Дай Бог сил нашим захисникам!
