Голоси з 33-го: у Кропивницькому пам’ятають українців - жертв Голодомору
У понеділок, 20 листопада в Кропивницькому літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого відбувся Реквієм до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років – геноциду українського народу.
За радянських часів тема Голодомору замовчувалася, була забороненою і лише із здобуттям Україною незалежності почали оприлюднюватися свідчення тих, хто пережив цю трагедію.
У 1993-му скорботна дата вперше відзначалася на державному рівні. У 1998 році Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодоморів – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня, як сонце зайде за горизонт, українці запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом.
У 2006 році Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008-го в Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору.
У 2023 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 25 листопада. Другий рік поспіль вшанування винищених голодом жертв відбувається на тлі повномасштабної війни, розпаленої росією. Минуло 90 років, і той самий агресор знову спрямував геноцидні дії проти українців.
Станом на червень 2023 року Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 країни світу.
Учні Кропивницького професійного ліцею сфер послуг і торгівлі під час Реквієму презентували книжкову виставку «Хроніка голодного геноциду». В експозиції – одна із перших збірок цієї тематики, видана 1993 року в нашому краї. Це – «Голоси з 33-го» за редакцією Василя Бондаря – прозаїка, журналіста, члена Кіровоградської обласної організації НСПУ. Також представлені монографії, книги, журнали з публікаціями місцевих науковців та краєзнавців Олега Бабенка, Василя Білошапки, Юрія Матівоса, Федора Шепеля, Сергія Мілютіна; науково-популярні і художньо-публіцистичні видання: Світлани Орел «Ті, хто не хотів помирати мовчки», Владислава Журавського, Оксани Верстюк, Лесі Журавської «Там, у небі, чорний крук», у якому, крім спогадів та документів з розсекречених архівів про голодомор, подано вірші поетів-земляків Яра Славутича, Віктора Соколова, Володимира Бровченка, Віктора Удовиченка та інших.
Центральне місце займає «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Кіровоградська область» з передмовою і короткими довідками про передумови та страшу ходу Голодомору по кожній адміністративно-територіальній одиниці.
Виставка знайомить з художніми творами письменників-земляків Галини Берізки «Сакраменто», Дмитра Іванова «Монолог з тридцять третього», Володимира Кобзаря «Як у раю», Володимира Шурапова «Як нам болить за тебе, Україно», Миколи Петрова «Двоє на льотному полі», Олександра Жовни «Маленьке життя», в яких описані трагедії українських сіл та всього українського народу.
Науковиця музею Наталія Мельниченко зазначила: такі твори треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них, є тими цілющими ліками, які виліковують душі від байдужості, безпам’ятства і забуття.
Молоді був продемонстрований уривок з кінофільму «Маленьке життя» за сценарієм уродженця міста Новомиргород Кіровоградської області, українського педагога, письменника, кіносценариста, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Жовни. У стрічці йдеться про долю маленького хлопчика Пилипка під час голодної зими 1932-1933 років.
Причини штучного голодомору в Україні та неоднозначну реакцію на нього закордонних діячів висвітлив старший науковий співробітник відділу історії Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Сергій Мілютін.
Безкарність злочину 1930-х років доводить: злодіяння проти людства мають бути оприлюднені, винні – засуджені світовою спільнотою, інакше все повториться знову. Ось чому так важливо берегти історичну пам’ять, передавати її нащадкам, вивчати архівні документи і знайомити з ними увесь світ.
