Добре слово за добро
Цю книгу важко тримати в руках не тільки тому, що вона дуже велика і важка, а й тому, що всі записи у ній викликають хвилювання і щирі емоції співчуття до кожного автора, за скупими рядками якого ховається зруйноване ціле життя у покинутій рідній домівці.
“Добре слово за добро” - так називається книга відгуків вимушених переселенців, які приїхали у Кропивницький, втікаючи від війни, хто транзитом, хто надовго. Як виникла ідея і для чого створили цю книгу, розповіла начальниця управління освіти Кропивницької міської ради Лариса Костенко.
- Ідея створити книгу відгуків вимушених переселенців виникла в кінці березня, коли Кропивницький приймав просто величезну кількість людей, які приїжджали сюди, втікаючи від війни, - розповіла Лариса Костенко.
Освітяни фактично взяли на себе опіку над цими людьми, їх зустрічали у міському гуманітарному штабі, який розміщувався у школі №26, розселяли у дитячі садочки і школи. Кропивницькі педагоги стали першими, хто підтримував біженців по-людському розрадою і добрим словом. І переселенці це одразу відчули. Складаючи усе своє життя у валізу, з якою вони приїхали у місто, вони щиро дивувалися і дякували за те, що їх тут зустріли, обігріли, нагодували і дали дах над головою.
- Ми хотіли зафіксувати і зберегти історії сотень-тисяч українців, чиї життєві дороги перетнулися у Кропивницькому, в одній книзі. Вона зразу була у міському гуманітарному штабі, а потім свої записи в ній лишали переселенці - мешканці гуртожитків, далі вона “пішла” у дитячі садочки, де живуть біженці з окупованих і прифронтових територій. Кожен відгук — це біль від втрат і щира подяка за чуйність і тепло. Люди писали кілька щемних рядків, але за цими скупими словами — цілі життєві трагедії, людські долі і віра в одне — Перемогу України, - додала Лариса Костенко.
Справді, читаючи відгуки людей із Харкова, Запоріжжя, Краматорська, Маріуполя, Херсонської, Донецької, Київської областей, на очі навертаються сльози. Кожен запис — це особиста трагедія і вдячність за порятунок і людську чуйність. Ось декілька відгуків із книги “Добре слово за добро”.
"Ми приїхали з чудового міста Северодонецьк. На жаль, чудовим воно залишилося тільки у наших спогадах та серцях. Наша родина переховувалася у підвалі власного будинку, у сховищі заводу “Азот”. Вирішили їхати з міста. Все, що мали, склали в багажник автівки. Дорогою машина зламалася і ми зупинилися у Кропивницькому. Тут ми знайшли прихисток. Дякуємо Богу, що залишилися саме в цьому місті. Нам надали максимальну допомогу, забезпечили ліжками, їжею, одягом. Дякуємо вам за турботу, за добрі слова. Ми завжди згадуватимемо з теплом ваше добро! Родина Мазан, м. Северодонецьк”.
“Скільки страждань принесла ця війна, скільки болю, сліз і горя! Та ми не лишилися один на один зі своїм розпачем. Нашими друзями стали жителі міста Кропивницький. Місто, яке знаходиться так далеко від мого рідного дому. Я дякую вам, друзі, що не дали зламатися, впасти у відчай, що розділили біль втрат і прихистили нас. Зичу вам добра! Я залишаюся у Кропивницькому, бо мені немає куди їхати... Людмила, м. Рубіжне”.
“Ми переселенці з Маріуполя. Місяць сиділи в підвалах під обстрілами. Хоронили своїх сусідів, близьких, друзів, простих людей у дворах біля будинків. Коли вирвалися з цього пекла, були вражені людяністю, співчуттям, щирістю, розумінням кропивничан, які нас прихистили. Щира подяка колективу дитячого садочка №29 за теплий прийом і смачний суп. В.Г.Ждаламанов, м. Маріуполь”
“Дякуємо усім кропивничанам за щирість та гостинність. Кропивницький — ти найкраще місто! Нам було до сліз приємно. Це ще раз доводить, що ми єдина родина. Ми - українці, і переможемо у всьому, що стосується наших людей і нашої рідної землі. Дуже хочу повернутися до рідної хати. Маю надію на наших хлопців із ЗСУ. Боже, бережи їх і поверни додому живими! Олеся Шевченко, с. Високе, Херсонська область”.
“Кропивничани, завжди будемо пам’ятати та дякувати за вашу гостинність, за тепло ваших сердець, за те, що переймаєтеся нашими проблемами. Особлива подяка працівникам гуманітрного штабу та закладу, де нас прихистили, кухарям за смачну вечерю. Бажаємо усім вам мирного неба та скорішої перемоги! А.М.Гончаренко, м. Херсон”.
“Сердечно дякуємо за гостинний та дуже теплий прийом. Кропивничани — найкращі! Дякуємо, що надали прихисток та допомогу у складний для багатьох людей і для нашої родини час. Нас зустріли працівники дитячого садочка №48 і дбали про нас, як про рідних. Нехай береже вас Бог! Всі йдемо до Перемоги! С.В.Долбушенко, м. Харків”.
Поки тільки половина книги заповнена відгуками вимушених переселенців. Але війна триває і Кропивницький продовжує приймати людей, які евакуюються подалі від бойових дій. Тож книга і далі наповнюватиметься новими словами вдячності, бо добра у кропивничан вистачить на всіх українців.
