«Чи бачать небеса котів?»: у Кропивницькому презентували книгу пам’яті загиблих у мирних містах України внаслідок російської агресії
Презентація книги «Чи бачать небеса котів?», присвяченої пам’яті загиблих у мирних містах України внаслідок російської агресії відбулася у Кропивницькому літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого. Автори ідеї видання – Ольга Полевіна та Еліна Заржицька.
Живуть люди поруч... У кожного – своя доля. Мирні люди далеко від лінії фронту. Але раптом це життя перериває ворожа ракета. Вона влучає у під’їзд дев’ятиповерхівки. І майже всі його мешканці перестають існувати: маленька дівчинка, молодий хлопець, дідусь, майбутня мама, якій так і не судилося нею стати, подружжя, яке цього дня святкувало срібне весілля, а ще – брати наші менші – коти, собаки. Це могло статися будь-де: у Харкові, Дніпрі, Миколаєві, Києві, Херсоні, Вінниці, Львові.
Спеціально для презентації музейники підготували особливий ролик, у якому щемлива музика супроводжувала справжні кадри трагедії в Одесі: зруйнований під’їзд багатоповерхівки, розкопки і рятувальні роботи, обличчя жінки, яка втратила близьких людей. Учасники зустрічі були схвильовані, розчулені, деякі не стримували сліз.
В уяві авторів книги заговорили не тільки люди, а й коти, собаки і навіть сам будинок. Актори Кіровоградського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького озвучили окремі сторінки збірки. Повідний майстер сцени Олексій Дорошев розповів, про що міг би думати у лиху годину будинок, заслужена артистка України Галина Романюк змусила пережити почуття молодої жінки, яка після вибуху перебуває зовсім в інших світах. Монолог так і називався – «Ангел».
36 квартир у зруйнованому під’їзді, 36 авторів з різних куточків України вустами мешканців розповідають про їх останній день – кожний про окрему квартиру. З великого письменницького колективу 10 осіб пов’язані з нашим краєм. Більшість – члени обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного. Їх очільниця Ольга Полевіна пояснила, як виник задум книги-реквієму, чому збірку назвали саме так, познайомила учасників презентації зі «степівчанками» Тетяною Микитась (оповідання «Ангел»), Оленою Трибуцькою (оповідання «Лікар Ліка»), Ніною Даниленко (оповідання «Чотири кімнати»), Надією Чичкан (оповідання «Лист із Німеччини»).
Видання розраховане на широке коло читачів. У музеї цього дня з ним познайомилися поціновувачі красного слова та курсанти Донецького університету внутрішніх справ. Байдужих не було, бо те, про що йдеться у книзі – без права забуття.
